"Подих магії" - це зачаровуючий світ фантастики, переплетений з реальними емоціями та почуттями. Книга Анни Мінаєвої, людини, що змогла подарувати мені новий вражаючий всесвіт, який може унести від реальності кожного, хто візьме до рук цю книгу.
Як не банально, це історія звичайної дівчини, чиє життя перевернулося з ніг на голову. Але тим не менш, весь час у цій розповіді панує інтрига і до останнього доля героїв тримається у таємниці, що лише пробуджує фантазію читача, примушуючи мізкувати над тим, що ж буде далі.
Власне я, закохалася у тітку Малівіку, яка завжди все про всіх знала, але нічого нікому не казала. Фраза "Шеріл, осанка" напевно стала її девізом, без якого вона не була б собою.
З часом, відбуваються події, що ламають все початкове уявлення про сюжет книги, після чого ще як мінімум пару розділів залишається легке відчуття шоку. Кожен герой книги має свої таємниці, при чому дуже часто настільки несподівані, що доводиться перечитувати одну й ту саму частину декілька разів, щоб усвідомити, що ти все правильно зрозумів.
Мені дуже подобається той світ, в який я поринаю, читаючи цю книгу - світ магії, світ чудес та здійснення мрій.
В першу чергу мене вразили постійні згадування Братів-близнюків, які, як виявилося є богами. Дивно було це сприймати, та з часом звикаєш до всіх особливостей всесвіту Анни Мінаєвої. Звичайно ж мені також запам'яталися таємничі магічні іскри - мрія кожного, хто знає що це таке. Історія Шеріл, і її магічної сили - це надзвичайний приклад віри у себе та у свою мрію, це приклад праці над собою, пошуку гармонії між своїм внутрішнім та зовнішнім світом.
У книзі авторка зачіпає теми кохання та дружби, і звичайно ж проблематику дітей та батьків, ось тільки у дуже незвичайний спосіб, оскільки мама й тато головної героїні - дві справжні загадки, що несуть в собі безліч таємниць.
Переживаючи всі емоції разом з головною героїнею, приходить розуміння, що не всі хто нас оточують, є тими, за кого себе видають, і потрібно бути завжди готовим до того, що щось може піти не так, як було спершу задумано, але далеко не завжди це є погано. Шеріл навчила мене вірити у світле майбутнє, розуміти, що доля - це справді загадкова річ, від якої можна очікувати чого завгодно, необхідно лише довіритися своїм почуттям і йти до своєї мети, не зважаючи на перешкоди.
Комментариев нет:
Отправить комментарий