четверг, 13 декабря 2018 г.

Вандалізм на центральній площі м.Буча

 Свастика – символ «добра» чи «нацизму»?
У центрі нашого міста ми можемо побачити прояв чийогось «самовираження». Окрім того, що це вандалізм, намалювати такий символ було надзвичайно не коректно по відношенню щодо нашої держави, у зв’язку з подіями минулого століття. Навряд чи, малюючи свастику, «художник» зміг би пояснити свій намір ветерану другої світової війни. Великий сумнів, що хоча б 10% людей які проходять повз цей малюнок – вважають свастику символом «добра», у більшості ж, виникають зовсім інші асоціації.
 Взагалі, свастика – це стародавній символ у вигляді рівного хреста із загнутими на 90° ліворуч або праворуч кінцями, що трапляється в багатьох культурах. Назва походить від слів «добре» і «буття», ще на стародавній індійській мові. У слов'ян звучить як побажання «щасти». Цей символ дуже поширений і найчастіше пов'язаний з Сонцем.

Цікаво знати, що свастика за походженням є більш європейським символом. Археологічні знахідки давно довели античність цього символу. Свастику використовували давні греки, кельти і англосакси, індуси, а деякі найдавніші зразки були знайдені в Східній Європі, від Балтики до Балкан.
В Україні зустрічається в багатьох археологічних культурах, у тому числі трипільській, і використовувалась у гербах давніх українських шляхетських родин. Також бачимо в народних орнаментах Росії, банкнотах Тимчасового Уряду і т.д.
Свастика залишається позитивним символом добробуту і щастя у країнах Сходу — Індії, Китаї, Японії, але у Європейських країнах цей символ викликає дуже неприємні асоціації, історично пов’язані з кривавою Другою Світовою війною.                                                               
Значення свастики змінилося назавжди, після того, як нацисти отримали контроль над Німеччиною. Зображувана на прапорі, а також на передвиборних плакатах, нарукавних пов'язках, медалях і емблемах військових і інших організацій, свастика стала найбільш впізнаваним символом нацистської пропаганди. У книзі «Моя боротьба» Гітлер стверджував, що заклав у свастику символ переваги арійської раси. Поступово, всі почали забувати її справжнє значення, а починаючи з 1933 року свастика у людей асоціювалася виключно з нацизмом.

"Гакенкройц" ("кривий хрест") – чорна свастика з кінцями, загнутими під прямим кутом, у контрастному білому колі і на червоному тлі – став найненависнішим символом ХХ століття, нерозривно пов’язаним з жахіттями Третього рейху.
«Свастика – це символ страху, пригноблення та винищення. Це символ, який ми ніколи не зможемо змінити. – свідчить один з євреїв, що пережив голокост. – Якщо вони малювали свастику на могилах чи синагогах – від цього досі страшно. Це ніколи не мусить повторитися».
У Німеччині, свастика була заборонена відразу після війни. У 2007 Німеччина виступила з ініціативою заборонити цей символ по всьому ЄС, але безуспішно.
Символіка, що раніше означала добробут та світло – зараз сприймається зовсім по іншому, історія змінила значення свастики для багатьох людей, тож необхідно бути обачливими, бажаючи зобразити цей знак де-небудь, але й маємо пам’ятати, що свастика від самого початку означала «добробут» та «рух життя».

Хуртелиця на вулицях столиці

Справжня зима пришла до Києва, але чи раді цьому кияни? 23 сантиметри снігу випало за одну ніч з 12.12.18. Місто перетворилося на казку кажуть люди, але водії так не вважають. За останню добу відбулося більше аніж 100 ДТП, весь Київ зупинився, транспорт майже не ходить, всюди величезні пробки. Студенти та працівники бунтують, оскільки навіть приміські електропоїзди тимчасово зупинили свою роботу, або приїзджали із запізненням на 30-60 хвилин.  Сьогодні зранку 13.12.18 на рейки бучанської залізниці впало дерево, що призвело до досить тривалої зупинки руху електропоїздів. 

Також, температура повітря весь час змінюється, опускаючись до -1 й знову піднімаючись до +1,за рахунок чого, на дорогах утврорилася ожеледиця. Швидка допомога та медпункти працюють в посиленному режимі, оскільки в рази збільшилися випадки травмування людей на вулицях.

Рекомендації пішоходам, для зменшення ризику травмування у таку погоду:

- Взувайте спеціальне зимове взуття, бажано з "тракторною" підошвою. Ніяких підборів та кросівок. 

- Про всяк випадок під час ходьби в такі дні будьте напоготові впасти. 

- Ходіть не поспішаючи, ноги злегка розслабте в колінах, ступайте на всю ступню

- Руки не повинні бути зайняті вантажем. Не тримайте їх у кишенях: це збільшує можливість не тільки падіння, але й отримання більш тяжких травм, особливо переломів.

- При порушенні рівноваги швидко присядьте: це найбільш реальний шанс утриматися на ногах.

- У момент падіння згрупуйтеся, напружте м’язи, а доторкнувшись до землі, обов’язково перекотіться: удар, спрямований на Вас, розтягнеться і втратить свою силу при обертанні.

- Обходьте металеві кришки люків. Як правило, вони покриті льодом або, крім того, можуть бути погано закріплені.

-Тримайтеся подалі від проїжджої частини дороги. Це небезпечно завжди, а під час ожеледиці - особливо.

- Не перебігайте проїжджу частину дороги під час снігопаду та в ожеледицю. Пам’ятайте, що в ожеледицю значно збільшується гальмівний шлях машини.

- Тримайтеся подалі від будинків, ближче до середини тротуару.    Взимку, особливо в містах, дуже велику небезпеку становлять бурульки (найбільш небезпечні вони під час танення льоду та снігу).


Декілька порад, що можна зробити перед виходом із будинку:

- прикріпіть на підбори шматочки поролону або лейкопластиру;

- натріть наждаковим папером підошву, а краще прикріпіть його на підошву;

- нанесіть на підошву клей типу „Момент” та поставте взуття на пісок. Після цього сміливо виходьте на вулицю.

Книга "Подих магії"


"Подих магії" - це зачаровуючий світ фантастики, переплетений з реальними емоціями та почуттями. Книга Анни Мінаєвої, людини, що змогла подарувати мені новий вражаючий всесвіт, який може унести від реальності кожного, хто візьме до рук цю книгу.

Як не банально, це історія звичайної дівчини, чиє життя перевернулося з ніг на голову. Але тим не менш, весь час у цій розповіді панує інтрига і  до останнього доля героїв тримається у таємниці, що лише пробуджує фантазію читача, примушуючи мізкувати над тим, що ж буде далі.

Власне я, закохалася у тітку Малівіку, яка завжди все про всіх знала, але нічого нікому не казала. Фраза "Шерілосанка" напевно стала її девізом, без якого вона не була б собою.

З часом, відбуваються події, що ламають все початкове уявлення про сюжет книги, після чого ще як мінімум пару розділів залишається легке відчуття шоку. Кожен герой книги має свої таємниці, при чому дуже часто настільки несподівані, що доводиться перечитувати одну й ту саму частину декілька разів, щоб усвідомити, що ти все правильно зрозумів.

Мені дуже подобається той світ, в який я поринаю, читаючи цю книгу - світ магії, світ чудес та здійснення мрій.

В першу чергу мене вразили постійні згадування Братів-близнюків, які, як виявилося є богами. Дивно було це сприймати, та з часом звикаєш до всіх особливостей всесвіту Анни Мінаєвої. Звичайно ж мені також запам'яталися таємничі магічні іскри - мрія кожного, хто знає що це таке. Історія Шеріл, і її магічної сили - це надзвичайний приклад віри у себе та у свою мрію, це приклад праці над собою, пошуку гармонії між своїм внутрішнім та зовнішнім світом.

У книзі авторка зачіпає теми кохання та дружби, і звичайно ж проблематику дітей та батьків, ось тільки у дуже незвичайний спосіб, оскільки мама й тато головної героїні - дві справжні загадки, що несуть в собі безліч таємниць.

Переживаючи всі емоції разом з головною героїнею, приходить розуміння, що не всі хто нас оточують, є тими, за кого себе видають, і потрібно бути завжди готовим до того, що щось може піти не так, як було спершу задумано, але далеко не завжди це є погано. Шеріл навчила мене вірити у світле майбутнє, розуміти, що доля - це справді загадкова річ, від якої можна очікувати чого завгодно, необхідно лише довіритися своїм почуттям і йти до своєї мети, не зважаючи на перешкоди.